Аромат про весняне нічне повітря. Двори, що занурені у пухкі хмарини пурпурного бузку та пивоній. Кілометри заповідної медової акації та килими духмяного рясту. Аромат, який шириться нічним містом немов п’янке зоряне желе, немов галактика…
Він мав стати уособленням безтурботності, перших дівочих мрій та сподівань. А став щемливою історією на згадку про них..
Ноти: повітря, бузок, ряст, первоцвіти, пивонії, пилок, геліотроп, акацієвий мед, бензоїн, гваякове дерево.
Вкрадені ночі
Передісторія.
«Якщо я зможу завершити ці парфуми, щоденник має стати парфумерним брендом» — цю обіцянку я дала сама собі кілька років тому. Цим дописом офіційно виконую її.
Коли я лише почала брати індивідуальні уроки парфумерної справи, в мене була цілком окреслена мета робити своє. Не наслідувати, не копіювати, не підглядати. Спочатку роблю на свій ніс, і тільки потім вивчаю «а як можна було». Під невдалими спробами можна було поховати весь мій робочий стіл та ентузіазм, але я нахабно продовжувала шукати власні рішення, складати парфумерні акорди. Один з них виявилися настільки вдалими, що я пообіцяла собі презентувати його у світ.
Це була осінь 2020-го року, мені потрібно було лише дочекатися весни й цвітіння заповідника. Адже це був аромат про аутентичний Канів, і немає нічого кращого, ніж «писати» з натури. Та весна пройшла повз мене. Я завагітніла і була вимушена згорнути пахучу діяльність до кращих часів. Як виявиться потім, «кращі часи» так і не наступлять…
Весною 2022 року я чудово розуміла, що можу більше ніколи не повернутися, а ні до парфумерії, а ні додому. Та все ж продовжувала винюхувати та робити нотатки всього, що тільки зустрічала навколо. І тільки з поверненням додому відчула, що маю завершити розпочате. Отже, потрібно було знову дочекатися весни. І це сталося.
Довгоочікувана весна
Аромат вийшов у травні партією гомеопатичного розміру і розійшовся серед вузького кола друзів, українських парфумерів та парф. захоплених. Саме завдяки їх підтримці я наважилася на продовження цієї історії.
До останнього намагалася уникнути у назві дотичних з війною. Це неймовірно позитивний аромат присвячений всім етапам пробудження рідної природи від соковитих первоцвітів, до пишних грон бузку і гектарів медової акації. Коли ця квіткова карамель лавою стікає з Шевченків схилів до міста і затоплює подвір’я. Коли посеред ночі відкриваєш вікно і на повні груди вдихаєш густу та прозору, як желе, хмару ароматів. Жодного шелесту, жодного звуку. Лише ця хмара, що шириться немов галактика. І так у ній затишно, що хочеться відкрити банку та зачерпнути це зоряне желе із собою в наступний день.
Ось травень. Ось ніч. Ось вікно. Воно зачинене, бо тривога. Кожної ночі. І лишити хоча б шпаринку, але неспокій перетворює повітря на безлику суміш вуглецю, кисню та інших газів. Вдих-видих. Все.
Про що парфуми? Про вкрадені ночі. Всі ті ночі, які лишилися за склом вікон та свідомості. … Але збережені тут, у цих фіолках.
Альдегідний, амбровий. Багатошаровий, доволі стійкий та шлейфовий, але абсолютно політкоректний і не набридливий. А ще він … рідний.
